Субота, 20.10.2018, 01:26
Вітаю Вас Гість | RSS

Іванівський ліцей №2 Іванівської селищної ради Херсонської області

Форма входу
Головна » 2018 » Березень » 16 » Гуси-гуси, гусенята...
14:23
Гуси-гуси, гусенята...

Гуси-гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята
Понесіть в краї далекі,
Де дітей глядять лелеки,
Де немає зла, війни,
Де в дітей щасливі сни,
Де мама вічно молода,
Де не трапляється біда,
Де блукає птах барвистий,
Віднесіть мене … в дитинство

Ці зворушливі рядки належать юній поетесі, учениці 6 класу Кононець Камілі. Про що дівчинка пише в своїх поезіях?
Більшість її творів ліричні, вони своїми рядками торкають струни серця читачів, які мріють разом із ліричними героями, сумують і радіють життю. А ще — люблять, і ця любов наповнює всі твори, бо вона звернена до життя, до рідних, друзів, до народної творчості (її мотиви вплетені у сюжети багатьох віршів дівчинки), до природи, як невід’ємної частини людського єства. 
Є у Каміли поезії, присвячені найріднішим людям («Матуся», «Сестричка», «Бабуся»), однокласникам («Хлопчики-горобчики», «Школа»). Не останнє місце у творчості учениці посідає природа рідного іванівського краю, що іноді виливається в несподівано серйозні (як для її віку) висновки.
У цьому році творчий доробок юної поетеси представлено до участі в обласному конкурсі майстрів віршованої поезії «Поетичний вернісаж». Побажаємо авторці уcпіху та нових творчих здобутків!

Матуся.
Ти - моя зіронька,
Ти - моє сонечко.
Матусенько люба,
Я – твоя донечка.
Ледь засумую -
Ти вже й розрадиш -
Зігрієш обіймами,
Вихід підкажеш.
Хай як складеться
Доросле життя –
я для матусеньки
завжди дитя.


07 жовтня 2015 року

Сестричка

У мене є сестричка,
Маленька щебетушка,
Смаглявеньке личко
І рожеві вушка.
Ранком прокидається –
Відразу хоче знати:
Де сонечко ховається?
А чи лягає спати?
Чому лякливий зайчик?
А лева не злякать?
Чому мізинний пальчик
Великим не назвать…
Від ранку і до ночі,
А іноді й вночі,
Лунає голосочок,
Хоч смійся, хоч кричи!
Та все ж терпіння маю
І все їй поясню,
Бо я свою сестричку
Ріднесеньку люблю

14 січня 2018 року.
Літній вечір

Чи вмієте ви слухать тишу,
яку літній вечір дарує,
коли засинає легкий вітерець
й останній промінчик милує
рожеву троянду, розквітлу надвечір,
І сутінки нам падають на плечі,
І тихо сон підходить до вікна,
І чутно лише пісню цвіркуна

02 липня 2017 року
Перелітним птахам
Гуси-гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята.
Понесіть в краї далекі,
Де дітей глядять лелеки,
Де немає зла, війни,
Де в дітей щасливі сни,
Де мама вічно молода,
Де не трапляється біда,
Де блукає птах барвистий,
Віднесіть мене … в дитинство.

20 вересня 2017 року

Хлопчики - горобчики
В мене є два друга
Хлопці-молодці,
На маківках по чубчику
Як у горобців.
Обох зовуть Артемами
І часто так бува
Коли одного кличу я –
Приходять зразу два.
Буває, не докличуся
Я жодного із них:
Той думає на іншого
Словом, сміх і гріх,
Ми - друзі від народження,
Не маєм таємниць
І все один про одного
Ми знаєм до дрібниць
17 липня 2016 року
Старий дуб
Ніби прадід сивий, столітній
Дуб могутній в степу стоїть,
Підпирає своїм верховіттям
Неба ясного блакить.
І шепоче дубове листя
Про все, що бачив цей дуб на віку:
Тут криваві бої велися,
Кулі співали пісню дзвінку.
Впав від ворожої кулі
Воїн, ще зовсім дитя,
Швидко, як мить проминуло
І обірвалось життя…
Ширяє в небі птах крилатий,
Над мирним степом піснею дзвенить,
А над могилою солдата
Столітній дуб шумить, шумить…
07 травня 2017 року

Бабуся
Немов сонечко ясне
Моя бабуся Ната
Буває, в гості зазирне –
І посвітліла хата.
Коли вона всміхається,
То в неї на лиці
Зморщечки збираються,
Мов сонця промінці.
Я поцілую зморщечки
І так скажу їй я:
«Ти така хороша,
Бабусенько моя!»

15 червня 2016 року
Школа
Люблю ходити в школу,
Бо це наш другий дім
І всім нам дуже весело,
І затишно у нім.
Зранку ми йдемо у клас –
Зустрічає вчитель нас.
Бере маленьких нас за руки,
Веде у дивний світ науки.
На географії – мандруєм,
На математиці- мудруєм,
Три мови вивчаємо
Часу вільного не маємо.
Та ми не журимось ніколи
І з радістю йдемо до школи
12 квітня 2017 року
Слухаючи Баха
Коли я слухаю музику Баха,
То вмить відчуваю – душа,
не знаючи болю, не знаючи страху,
в чарівні краї поспіша.
Неначе з великого жалю
ридає старенький орган
І чути - злегка повіває
Хлопчак-вітерець-хуліган.
Мінорні токата і фуга
говорять мені, що ще мить -
Закінчаться холод і хуга
І знову весна прилетить.
11 січня 2018 року

Сестричці
Сідай, маленька, поруч зі мною.
Казку тобі розповім
Про те, як під горою
Стояв чудесний дім
В тім домі маленька царівна,
Як в казці годиться, жила
Як сонце вродлива, чарівна
і добра, і мила була.
Пташок і звірят годувала,
Співала веселі пісні,
Може коли й сумувала,
та казка говорить, що ні.
І ти, як та дівчинка з казки,
Завжди звеселяєш наш дім,
Даруєш любов нам і ласку
Рідним і близьким своїм 
30 січня 2017 року

Казка про білу курочку
Десь-колись у білим царстві,
В білосніжнім господарстві,
Біла курочка жила,
Білі яйця там несла
Все було в тім царстві білим:
І дерева, і паркан,
Білі гуси, білі свині,
Білий кіт і пес Полкан.
Біла курка клопіт мала:
По обійстю походжала,
Білих діточок пасла
І щасливою була
Якось ранньою весною
Пройшов дощик із грозою
І веселка розцвіла
Там, де курочка жила
Біла курочка сказала:
«Я гарнішого не знала!
Хоч би трошки кольорів
Не мені, а дітворі»
Спустилася з веселки
Фея чарівна
І курочці засмученій
Мовила вона:
«Не засмучуйся, біленька,
Віднині матимеш маленьких
Жовтих, сірих, червонястих
Рудуватих, попелястих»
І з тих пір в тім білім царстві
В білосніжнім господарстві
Біла курка проживає
Й кольорових діток має
28 березня 2017 року

 

Переглядів: 33 | Додав: MarinaDzugan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Березень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 7
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0